2-е Послание к коринфянамГлава 2 |
|
1 |
|
2 Ибо если я огорчаю вас, кто меня обрадует, как не тот, кого я огорчаю. |
|
3 То именно я и написал вам, чтобы, придя, не иметь огорчения от тех, о которых надлежало бы мне радоваться, будучи уверен во всех вас, что моя радость есть радость всех вас. |
|
4 Ибо от великой скорби и стесненного сердца я написал вам со многими слезами не для того, чтобы огорчить вас, но чтобы вы познали любовь, какую я в избытке имею к вам. |
|
5 |
|
6 Для такого достаточно этого наказания со стороны большинства, |
|
7 так что лучше вам, наоборот, простить и утешить, чтобы он не был поглощен чрезмерной печалью. |
|
8 Потому прошу вас отнестись к нему любовно. |
|
9 Ибо я для того и написал, чтобы узнать о вас на опыте, во всём ли вы послушны. |
|
10 А кому вы что-либо прощаете, я — тоже; ибо и я, что простил, если мне есть, что прощать, то простил для вас от лица Христова, |
|
11 чтобы не перехитрил нас сатана, ибо его козни нам небезызвестны. |
|
12 |
|
13 я не имел покоя духу моему, не найдя Тита, брата моего, но простившись с ними, пошел в Македонию. |
|
14 |
|
15 потому что мы Христово благоухание Богу в спасаемых и в погибающих: |
|
16 для одних — запах от смерти и к смерти, для других — запах от жизни и к жизни. И кто на это способен? |
|
17 Ибо мы не размениваем по-торгашески, как многие, слова Божия, но ведь от чистого побуждения, но ведь от Бога, пред Богом, во Христе мы говорим. |
2-е до коринтянРозділ 2 |
|
1 |
|
2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в? |
|
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас! |
|
4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас! |
|
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас. |
|
6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох, |
|
7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р. |
|
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! |
|
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні. |
|
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, |
|
11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми! |
|
12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі, |
|
13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. |
|
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці! |
|
15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, |
|
16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це? |
|
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі! |
2-е Послание к коринфянамГлава 2 |
2-е до коринтянРозділ 2 |
|
1 |
1 |
|
2 Ибо если я огорчаю вас, кто меня обрадует, как не тот, кого я огорчаю. |
2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в? |
|
3 То именно я и написал вам, чтобы, придя, не иметь огорчения от тех, о которых надлежало бы мне радоваться, будучи уверен во всех вас, что моя радость есть радость всех вас. |
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас! |
|
4 Ибо от великой скорби и стесненного сердца я написал вам со многими слезами не для того, чтобы огорчить вас, но чтобы вы познали любовь, какую я в избытке имею к вам. |
4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас! |
|
5 |
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас. |
|
6 Для такого достаточно этого наказания со стороны большинства, |
6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох, |
|
7 так что лучше вам, наоборот, простить и утешить, чтобы он не был поглощен чрезмерной печалью. |
7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р. |
|
8 Потому прошу вас отнестись к нему любовно. |
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! |
|
9 Ибо я для того и написал, чтобы узнать о вас на опыте, во всём ли вы послушны. |
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні. |
|
10 А кому вы что-либо прощаете, я — тоже; ибо и я, что простил, если мне есть, что прощать, то простил для вас от лица Христова, |
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, |
|
11 чтобы не перехитрил нас сатана, ибо его козни нам небезызвестны. |
11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми! |
|
12 |
12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі, |
|
13 я не имел покоя духу моему, не найдя Тита, брата моего, но простившись с ними, пошел в Македонию. |
13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. |
|
14 |
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці! |
|
15 потому что мы Христово благоухание Богу в спасаемых и в погибающих: |
15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, |
|
16 для одних — запах от смерти и к смерти, для других — запах от жизни и к жизни. И кто на это способен? |
16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це? |
|
17 Ибо мы не размениваем по-торгашески, как многие, слова Божия, но ведь от чистого побуждения, но ведь от Бога, пред Богом, во Христе мы говорим. |
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі! |